Глосарій активного навчання

 

Активне навчання: підхід до викладання, що ґрунтується на інтересах учнів, їх розумінні та 

розвитку шляхом їхнього зацікавлення у процесі навчання, а не пасивного отримання інформації. Коли йдеться про зацікавленість, ми маємо на увазі емоційну, поведінкову та когнітивну сфери.

Середовище активного навчання: фізичні умови, створені для заохочення учнів взаємодіяти 

з оточуючим середовищем у такий спосіб, щоб винаходити значущість та отримувати знання на 

основі власного досвіду та взаємодії.

Автентичні підказки: викладання, яке має важливе значення для учнів і зосереджене на 

навичках глибокого мислення, можливостях їхнього застосування у реальному світі та соціальній взаємодії.

Кооперативне навчання: стратегії, які підкреслюють важливість позитивної соціальної взаємодії серед учнів, які працюють разом. Сфера: визначений та окреслений аспект, навичка або компетенція в освітньому контексті. 

Навички самоорганізації: комплекс навичок  мислення вищого порядку, які лежать в основі нашої психічної здатності зосереджувати увагу, ігнорувати відволікаючі чинники, контролювати імпульси і досягати цілей. 

Емпіричне навчання: теорії і практики, у яких  наголошується на важливій ролі досвіду у сприянні розвитку змістовного навчання. Приховані навчальні програми: цінності, процедури, норми і моделі поведінки, які експліцитно не представлені або не обговорені, але які впливають а практичну роботу у класі. 

Мислення вищого порядку: навички широкого застосування, навички критичного мислення і вміння  розв’язувати проблеми. 

Інклюзивне навчальне середовище: середовище, у якому враховуються всі соціальні, культурні та мовні особливості дітей, і яке підходить для них як з фізичної, так і педагогічної точки зору.

Навчання на основі запитів дитини: це дитиноцентричний підхід до викладання за грою. Дослідники намагаються описати кожен вид гри у термінах ролей та діяльності вчителя та дитини, взаємодій з однолітками та фізичного навчального середовища. 

Усвідомлення власних психічних функцій (метапізнання): відслідковування та контроль 

власної психічної діяльності, наприклад, сприйняття, пам’ять, навчання, міркування, спілкування.

Навчання з мінімальним втручанням: ненаправлене навчання, завдяки якому діти можуть 

відкривати для себе знання і навчатись самостійно з мінімальним втручанням з боку вчителів.

Знання педагогічного матеріалу: співставлення вчителями своїх загальних знань про теорії навчання зі знанням свого предмета.

Педагогіка: система поглядів, сформована цінностями та теоріями, яка надає методи та стратегії, що використовуються вчителями  за допомогою постановки питань, надання рекомендацій, прикладів, зразків і моделей.

Регуляція власної поведінки: здатність контролювати власні думки, почуття та поведінку, 

щоб ставити цілі, а також планувати та оцінювати власний прогрес та адаптуватись до зовнішніх змін. 

Соціальний та емоційний розвиток: здатність особи розуміти і контролювати власні почуття та поведінку для співпраці і встановлення важливих відносин.

Дитиноцентричне навчання (див. також «зорієнтоване учнем навчання»): навчання, яке 

враховуює потреби учня, щоб визначити відповідний підхід, оцінювання, спосіб реалізації, контент та планування завдань, коли вчитель є фасилітатором.