понеділок, 25 квітня 2022 р.

Глосарій діяльнісного навчання

 Глосарій діяльнісного навчання

Активне навчання: підхід до викладання, що ґрунтується на інтересах учнів, їх розумінні та розвитку шляхом їхнього зацікавлення у процесі навчання, а не пасивного отримання інформації. Коли йдеться про зацікавленість, ми маємо на увазі емоційну, поведінкову та когнітивну сфери.

Середовище активного навчання: фізичні умови, створені для заохочення учнів взаємодіяти з оточуючим середовищем у такий спосіб, щоб винаходити значущість та отримувати знання на основі власного досвіду та взаємодії.

Автентичні підказки: викладання, яке має важливе значення для учнів і зосереджене на навичках глибокого мислення, можливостей. Сфера: визначений та окреслений аспект, навичка або компетенція в освітньому контексті.

Навички самоорганізації: комплекс навичок мислення вищого порядку, які лежать в основі нашої психічної здатності зосереджувати увагу, ігнорувати

відволікаючі чинники, контролювати імпульси і досягати цілей.

Емпіричне навчання: теорії і практики, у яких наголошується на важливій ролі досвіду у сприянні розвитку змістовного навчання.

Приховані навчальні програми: цінності, процедури, норми і моделі поведінки, які експліцитно не представлені або не обговорені, але які впливають на практичну роботу у класі.

Мислення вищого порядку: навички широкого застосування, навички критичного мислення і вміння розв’язувати проблеми.

Інклюзивне навчальне середовище: середовище, у якому враховуються всі соціальні, культурні та мовні особливості дітей, і яке підходить для них як з фізичної, так і педагогічної точки зору.

Навчання на основі запитів дитини: це дитино-центричний підхід до викладання і навчання, коли певна частина роботи організовується у зв’язку з релевантними, оригінальними, відкритими питаннями.

Дидактичне забезпечення: використані знання про те, як педагоги навчаються розробляти навчальні матеріали, стратегії і процеси для задоволення потреб учнів і досягати визначених очікуваних результатів навчання.

Діяльнісний підхід (навчання через гру): методика викладання, у якій ігрова, ініційована дитиною діяльність поєднується з фасилітацією вчителя, щоб сприяти розвитку низки очікуваних результатів навчання. До численних видів гри відносяться, зокрема, рольова гра, добровільна гра, фізична гра, груба і контактна гра, конструктивна гра; гра з використанням цифрових технологій; колаборативна  гра та невимушена гра. Дослідники намагаються описати кожен вид гри у термінах ролей та діяльності вчителя та дитини, взаємодій з однолітками та фізичного навчального середовища.

 

Усвідомлення власних психічних функцій (метапізнання): відслідковування та контроль власної психічної діяльності, наприклад, сприйняття, пам’ять, навчання, міркування, спілкування.

Навчання з мінімальним втручанням: ненаправлене навчання, завдяки якому діти можуть відкривати для себе знання і навчатись самостійно з мінімальним втручанням з боку вчителів.

Педагогіка Монтессорі: освітній підхід, розроблений Марією Монтессорі (Maria Montessori), відповідно до якого діти вважаються активними, мотивованими учнями, і в якому наголошується на важливості зв’язку між фізичним, емоційним, соціальним і когнітивним розвитком.

Знання педагогічного матеріалу: співставлення вчителями своїх загальних знань про теорії навчання зі знанням свого предмета. Педагогіка: система поглядів, сформована цінностями та теоріями, яка надає методи та стратегії, що використовуються вчителями для впливу на навчання інших.

Проблемне навчання: активна методика, що передбачає планування навчання навколо важливої проблеми, завдяки чому учні можуть зрозуміти матеріал, розробити стратегії, сформувати самостійність та впевненість у собі.

Проєктне навчання: активна методика викладання, що передбачає планування навчання у зв’язку з важливим проєктом, який зазвичай виконується спільно з підтримкою вчителів, щоб передати учневі більше відповідальності за процес навчання.

Підтримка: процес керування, спрямування та підтримки вчителями учнів для відслідковування та контролю прогресу їхнього навчання, наприклад,

за допомогою постановки питань, надання рекомендацій, прикладів, зразків і моделей.

Регуляція власної поведінки: здатність контролювати власні думки, почуття та поведінку, щоб ставити цілі, а також планувати та оцінювати  власний прогрес та адаптуватись до зовнішніх змін.

Соціальний та емоційний розвиток: здатність особи розуміти і контролювати власні почуття та поведінку для співпраці і встановлення важливих

відносин.

Дитиноцентричне навчання (див. також «зорієнтоване учнем навчання»): навчання, яке враховуює потреби учня, щоб визначити відповідний підхід, оцінювання, спосіб реалізації, контент та планування завдань, коли вчитель є фасилітатором.

 

Приклад з готовим рішенням: детальна покрокова демонстрація того, як вирішувати певну проблему, або як застосовувати певні методи.

Середовище активного навчання: фізичні умови, створені для заохочення учнів взаємодіяти з оточуючим середовищем у такий спосіб, щоб винаходити значущість та отримувати знання на основі власного досвіду та взаємодії.

Автентичні підказки: викладання, яке має важливе значення для учнів і зосереджене на навичках глибокого мислення, можливостях їхнього

застосування у реальному світі та соціальній взаємодії.

Кооперативне навчання: стратегії, які підкреслюють важливість позитивної соціальної взаємодії серед учнів, які працюють разом.

Конструктивістська теорія навчання: теорія про те, що знання у людей формується на основі їх досвіду, а не як результат незалежної зовнішньої реальності.

Конструктивістське викладання і навчання: зосереджений на учневі підхід, заснований на навчальному спілкуванні для формування знань. Це забезпечується через підтримку і регулярний зворотний зв’язок, а також самооцінювання та оцінювання однолітками.

Навчання через відкриття: підхід до навчання, який ґрунтується на різних видах колаборативної, дитиноцентричної діяльності, коли учням відводиться

процедури, норми і моделі поведінки, які експліцитно не представлені або не обговорені, але які впливають на практичну роботу у класі.

Мислення вищого порядку: навички широкого застосування, навички критичного мислення і вміння розв’язувати проблеми.

Інклюзивне навчальне середовище: середовище, у якому враховуються всі соціальні, культурні та мовні особливості дітей, і яке підходить для них як з

фізичної, так і педагогічної точки зору.

Навчання на основі запитів дитини: це дитиноцентричний підхід до викладання і навчання, коли певна частина роботи організовується у зв’язку з

релевантними, оригінальними, відкритими питаннями.

Дидактичне забезпечення: використані знання про те, як педагоги вчаться розробляти навчальні матеріали, стратегії і процеси для задоволення

потреб учнів і досягати визначених очікуваних результатів навчання.

Діяльнісний підхід (навчання через гру): методика викладання, у якій ігрова, ініційована дитиною діяльність поєднується з фасилітацією вчителя, щоб сприяти розвитку низки очікуваних результатів навчання. До численних видів гри відносяться, зокрема, рольова гра, добровільна гра, фізична гра.

 

Знання педагогічного матеріалу: співставлення вчителями своїх загальних знань про теорії навчання зі знанням свого предмета.

Педагогіка: система поглядів, сформована цінностями та теоріями, яка надає методи та стратегії, що використовуються вчителями для впливу на навчання інших.

Проблемне навчання: активна методика, що передбачає планування навчання навколо важливої проблеми, завдяки чому учні можуть зрозуміти матеріал, розробити стратегії, сформувати самостійність та впевненість у собі.

Підтримка: процес «зорієнтоване учнем навчання»): навчання, яке

враховуює потреби учня, щоб визначити відповідний підхід, оцінювання, спосіб реалізації, контент та планування завдань, коли вчитель є фасилітатором.

Приклад з готовим рішенням: детальна покрокова демонстрація того, як вирішувати певну проблему, або як застосовувати певні методи

Немає коментарів:

Дописати коментар